Україна була одним із головних театрів Другої світової. Лінія фронту двічі прокотилася нашою землею, із заходу на схід, а потім у зворотному напрямку. Ми втратили близько 8 мільйонів людей: 5 мільйонів цивільних і 3 мільйони військових. Війна прийшла в кожну українську родину, в кожне місто і село. Щонайменше 6 мільйонів українців воювали в Червоній армії, сотні тисяч у польських, американських, канадських, французьких арміях і русі Опору.

Тоді мільйони українців були змушені воювати у складі чужих армій і віддавати життя за держави та політичні інтереси, які не мали нічого спільного з нашою країною. Сьогодні Україна веде боротьбу вже не за чужі імперії чи чужі інтереси, а за власну державу, свободу, право жити на своїй землі та самостійно визначати своє майбутнє.

Перемога над нацизмом була спільною перемогою народів антигітлерівської коаліції. Жодна держава не має права привласнювати її собі чи використовувати моральний авторитет переможця для виправдання нової агресії, окупації та імперських амбіцій.

Саме це сьогодні робить Росія. Путінський режим перетворив пам’ять про Другу світову війну на інструмент пропаганди та культ мілітаризму. Солдати, які пройдуть російськими площами 9 травня, не мають нічого спільного з тими, хто боровся проти нацизму. Деякі з них скоювали злочини у Бучі, Ірпені, Ізюмі чи Маріуполі та в багатьох інших українських містах. Це найжорстокіші та наймасштабніші воєнні злочини в Європі з часів Другої світової війни.

Уроки 1945 року були однозначними: агресора не можна заохочувати поступками, а безпека не будується ціною чужих територій і свобод. Саме тому після війни Європа мала відмовитися від поділу на сфери впливу та політики умиротворення. Але ці уроки так і не були засвоєні повністю, адже надто часто світ обмежувався вшануванням трагедій минулого замість того, щоб вчасно протистояти умовам, які роблять їх можливими знову.

Безпека Європи сьогодні тримається на силі, єдності та готовності захищати міжнародне право, свободу і людську гідність. Мир неможливо вберегти слабкістю чи поступками агресору.

Сьогодні, 8 травня, ми вшановуємо пам’ять жертв і подвиг тих, хто зупинив нацизм — тихо, гідно і з усвідомленням справжньої ціни миру. Саме тому сьогодні Україна знову бореться за те, щоб війна, окупація та агресія не стали новою реальністю для Європи та світу.