Серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливе місце займає Голодомор 1932 – 1933 років. Внаслідок зумисних дій комуністичної влади впродовж декількох років Україна втратила близько 10 мільйонів життів.
З огляду на масштаби, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія сучасної Європи не має аналогів подібних злочинів. У мирний час і за сприятливих природно-кліматичних умов від голоду помирали мільйони людей.
Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Було поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність.
Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників.
Лише з здобуттям Україною незалежності правда повернулася до народу, стає його болем, реквіємом і, одночасно, символом незнищенності.
Щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів.
Значним кроком до належного вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років є спорудження в Києві Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні.
ЮНЕСКО, Парламентська Асамблея ОБСЄ, Європейський Парламент ухвалили документи про вшанування пам‘яті жертв Голодомору. Святий Престол, а також законодавчі органи 14 інших країн визнали Голодомор геноцидом українського народу, а парламенти ще 6 країн прийняли документи про вшанування пам’яті жертв Голодомору. На регіональному та муніципальному рівнях у 9 державах світу ухвалено 32 рішення про визнання Голодомору геноцидом.
28 квітня 2010 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Щодо вшанування пам‘яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в колишньому СРСР», якою визнала Голодомор злочином проти людяності, закликала держави відкрити архіви, а істориків – здійснювати незалежні дослідження проблеми з метою встановлення повної, об‘єктивної, не заполітизованої правди про цю трагедію.
Відзначаючи сьогодні 80-у річницю української трагедії, ми також віддаємо данину пам'яті мільйонів росіян, казахів і представників інших національностей, що померли від голоду в Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших регіонах колишнього Радянського Союзу внаслідок примусової колективізації, що залишило глибокі незагойні рани у свідомості поколінь.
Ми переконані в тому, що викриття подібних злочинів проти людяності, збереження історичної пам’яті про жертви голодоморів, визнання та вшанування їхніх страждань сприятимуть запобіганню подібних катастроф в ім’я майбутніх поколінь.